Олександр Стрибулевич – студент 2 курсу медичного факультету, член студентського парламенту ТДМУ, виконує обов’язки старости другого потоку 2 курсу. Навчаючись за державною формою навчання, отримує стипендію. А ще Олександр є членом збірної університету з волейболу та театральної студії «Арт-Drama».
– Олександре, перелік ваших громадських доручень свідчить про цілеспрямованість та активну життєву позицію. А також про те, що у студенів ТДМУ є багато можливостей для самореалізації в спорті, культурі, волонтерському русі. Звідки приїхали вчитися на лікаря?
– З Рівненщини. Школу закінчив у рідному селі Удрицьк Дубровицького району.
– Народилися в родині…
– … шкільних педагогів. Тато раніше викладав біологію та хімію, потім здобув другу вищу освіту й нині є вчителем фізичної культури. Мама – вчитель біології та географії. До слова, волейбол мій улюблений вид спорту ще з дитинства. Першим тренером був тато, який сам чудово грає і мене навчив. Нині я в складі університетської збірної. Щосереди і щонеділі ходжу на тренування. Наш Олександр Білоуско – висококваліфікований та досвідчений професійний гравець, який прагне вивести команду на новий, вищий рівень. Завдяки тренеру популярність волейболу серед студентської молоді зросла.
– Які змагання вам запам’яталися особливо?
– Змагання на Кубок ректора ТДМУ з волейболу, які відбулися з ініціативи студентського парламенту нашого університету. Боротьба між командами за перемогу була завзятою, глядачі активно вболівали. Приємно, що проводити волейбольні турніри за Кубок ректора вже стало доброю традицією в нашому університеті.
Масштабними були також змагання в рамках першого Всеукраїнського турніру з волейболу пам’яті Віктора Гурняка, що відбулися нещодавно в спортивному залі Технічного коледжу ТНТУ ім. Івана Пулюя. Команд – учасників було п’ятеро і, зокрема, команда ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського.
– Вас можна побачити не лише в спортивній залі, а й на сцені. Театр – це ще одне ваше захоплення?
– Саме так – захоплення. Бо понад усе люблю медицину й прагну, здобувши якісні знання, стати гарним лікарем. А спорт, участь у театральних виставах студії «Арт-Drama» роблять життя насиченіши, динамічнішим.
– В яких виставах ви вже зіграли?
– У «Безталанній» за твором Карпенка-Карого, «Кайдашевій сім’ї» Нечуя-Левицького, трагікомедії «Дуже проста історія». До кожної прем’єри готуємося дуже ретельно.
– Як відомо, студенту найбільше бракує двох речей: грошей та часу. Як зорганізовуєте свій час?
– Як і кожен студент щодня зранку і до 15 години я на заняттях. У вівторок і четвер після занять – репетиції в театральній студії «Арт-Drama». Тренування з волейболу також двічі на тиждень. Головне – використовувати час раціонально й на те, що справді потрібно, тоді все встигнеш.
– Ви легко вписалися в студентське життя. Чому для навчання обрали ТДМУ?
– Моя старша сестра Наталя тут навчалася й дуже хвалила університет. Розповідала, зокрема, про доброзичливе, щире ставлення викладачів до студентів, гарні умови навчання, відсутність корупції. І про Тернопіль – затишне, чисте місто. Я в цьому переконався, коли сам став студентом ТДМУ. Наталя ж нині – лікар-інтерн, працює в Рівненській обласній лікарні.
– Що станете лікарем вирішили…
– … задовго до закінчення школи, де, до слова, моїми улюбленими були уроки біології, хімії та української мови. Їздив на олімпіади з цих дисциплін, отримував похвальні грамоти. В Рівненській Малій академії наук учнівської молоді відвідував секцію української мови. На обласному етапі конкурсу – захисту науково-дослідницьких робіт посів третє місце.
– Яку тему досліджували?
– «Говірка сіл Удрицьк і Смороцьк Дубровицького району Рівненської області». Місцева говірка й справді своєрідна, адже Удрицьк – один з найпівнічніших населених пунктів Рівненщини, до кордону з Білоруссю – рукою подати, і вплив білоруської мови дуже відчутний.
Після школи вступив на 1 курс медичного факультету за контрактною формою навчання, успішно склав зимову та літню сесії, а потім повторно склав ЗНО й знову подав документи до ТДМУ. Нині навчаюся за державним замовленням. Чому так вчинив? Хотів довести насамперед самому собі, що зможу вступити в медичний виш на державну форму навчання. Для мене це було важливо.
– У ТДМУ створені гарні умови для науково-дослідницької роботи. Ви вже долучилися?
– На 1 курсі в студентському науковому гуртку під керівництвом доцента кафедри української мови Володимира Ярославовича Юкала продовжив розпочате дослідження говірки Удрицька та Смороцька: зібрав ще більше матеріалу, розширив словник. У задумах – долучитися до студентського наукового гуртка з хірургії, до чергувань в університетській лікарні. Наразі саме хірургія захоплює мене найбільше.
Знаю: щоб стати лікарем, у своє навчання і розвиток треба вкласти багато праці. Згадую себе школярем, порівнюю із собою нинішнім і бачу, як змінив мене університет. Раніше, приміром, читати не дуже любив, а нині переглянув своє ставлення. Навчання зацікавило мене по-справжньому.
– Чий приклад вас надихає?
– Нещодавно в нашому університеті в рамках проекту «Твоя спеціальність» відбулася зустріч із заслуженим лікарем України, відомим українським пластичним і реконструктивним хірургом, випускником ТДМУ Ростиславом Валіхновським, який ділився професійним досвідом зі студентами. Дуже цікавим вийшло спілкування. Для мене Ростислав Любомирович – взірець для наслідування.
– На порозі Новий Рік, Різдво. Де святкуватимете?
– Різдво, звичайно, святкуватиму вдома. На Святвечір всі члени родини зберуться за одним столом у батьківській хаті.
– Чого чекаєте від нового, 2018 року?
– Мабуть, як і кожен українець, хочу, щоб закінчилося АТО, яке насправді є війною, щоб припинили стріляти й більше не гинули наші військові та мирні люди. Хай буде мир у нашій Україні. Рідним, друзям, усьому колективові ТДМУ бажаю здоров’я та щастя.
Лідія ХМІЛЯР,
Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)